Старі люди по дідовому кашлю

Кашель у пожилых может быть проявлением многих болезней. Пожилыми людьми считаются лица в возрасте от 60 до 75 лет. В этот период происходят возрастные изменения организма, которые идут в совокупности с заболеваниями. Особенность в том, что часто он представляет симптом заболеваний, не связанных с дыхательными органами.

Возрастные изменения в организме, способствующие возникновению кашля

Дыхательная система состоит из носовых ходов, гортани, трахеи, бронхов различного калибра, легких. В ней присутствует мерцательный эпителий, способствующий выведению инородных частиц с помощью кашлевого рефлекса.

Кашель у пожилых людей, причины:

постепенно происходят инволютивные процессы — уменьшается количество мерцательных клеток, и увеличиваются клетки, продуцирующие слизь;
снижается количество волокон эластического типа, активность сурфактанта (ПАВ, предотвращающее падение стенок альвеол);
страдает функция выведения скопившейся слизи из дыхательных путей;
нарушается легочная вентиляция;
уменьшается кашлевой толчок;
формируется благоприятная среда для развития инфекционного процесса.

Вместе с этим уменьшается емкость легких, паренхима подвергается атрофическим изменениям. Нарушается газообмен в легких, снижается питание легочной ткани. Появляются изменения в костно-мышечном скелете. Снижается подвижность сочленений между ребрами и позвонками.

Какой кашель у пожилых встречается чаще — виды и характеристика кашля

У людей пожилого возраста кашель может возникать вследствие многих причин и быть связан с разными системами органов.

Можно выделить следующие виды:

Аллергический — из-за аллергических реакций, воздействия на дыхательные пути раздражителей. Развивается воспалительный процесс в бронхах, трахее и гортани. Сухой кашель у пожилых людей имеет внезапное начало, может сопровождаться насморком и субфебрильной лихорадкой, зудом в горле и носу, чиханьем.
Сердечный — из-за патологии сердечно-сосудистой системы. Характеризуется отсутствием мокроты, периодическими ночными приступами, возникает после интенсивной физической нагрузки или эмоционального перенапряжения, сопровождается нарушением ритма, болью в грудной клетке.
Легочный — при заболеваниях дыхательной системы. Может быть как влажным, так и сухим. При патологии дыхательной системы чаще всего развивается хронический кашель из-за постоянного воспалительного процесса, который может протекать то бессимптомно, то с обострениями.
Застойный — у стариков с малоподвижным образом жизни, лежачих;
Другой — при заболеваниях пищеварительного тракта, нарушениях эндокринной системы.

Данное деление на виды является условным, ассоциированным с причиной развития. Кашель является симптомом заболеваний, поэтому в зависимости от их степени выраженности, стадии и других особенностей может быть сухим, влажным с мокротой, надсадным (не прекращающимся), лающим и т. д.

При заболеваниях ЖКТ возникает как рефлекс на заброс желудочного сока в пищевод из-за слабости нижнего пищеводного сфинктера. Носит упорный характер, сухой, усиливается в положении лежа или при наклоне вперед. Имеет связь с приемом пищи (возникает через полчаса). При этом отсутствуют такие симптомы, как боль в горле, лихорадка и заложенность носа.

При патологии эндокринной системы, кашель не поддается стандартной терапии, характер его сухой, частый. Это связано с увеличением щитовидной железы и сдавливанием дыхательных путей.

Трудности диагностики и вызова врача «на дом»

Чтобы понять причины кашля у пожилых людей, нужно провести обследования. Общий и биохимический анализы крови при воспалительных процессах покажут: повышение или понижение лейкоцитов, лимфоцитов, ускорение СОЭ. При кашле аллергического генеза наблюдается повышение эозинофилов.

Обязательно проводится исследование мокроты на наличие возбудителей, чтобы исключить инфекционную природу. Анализ на уровень гормонов необходим для подтверждения или исключения кашля эндокринного генеза. Для визуализации состояния дыхательной системы назначают лучевые методы диагностики — флюорография, при необходимости КТ, МРТ.

Диагностика кашля затруднена, т. к. причин его возникновения много, и в пожилом возрасте может быть сочетание патологий, что иногда заводит в заблуждение. Обследование может занять длительное время, а прохождение обследований потребует затраты сил. Для ослабленного от болезни организма — это испытание, особенно учитывая, что пожилые люди часто имеют заболевания опорно-двигательного аппарата.

В таких случаях участковый врач-терапевт совершает активы (самостоятельное посещение пациента на дому) или осуществляет наблюдение по вызову пациентов. В такой ситуации врач может взять лишь анализы на дому, инструментальное обследование будет затруднено в связи с немобильностью пациента. Всем с затяжным кашлем следует пройти рентгенографию, для этого пожилые могут заручиться помощью родных, знакомых или социальных работников.

Особенности лечения у людей преклонного возраста

Учитывая, что кашель у пожилых имеет свои особенности развития и причины, не характерные для молодых людей, стоит принимать во внимание специфику терапии. В противном случае польза от лечения будет малоэффективна. Нужен комплексный подход, включающий медикаментозное, физиотерапевтическое и общеукрепляющее лечение. Физлечение могут проходить только те пожилые, которые способны дойти до медицинского учреждения, в домашних условиях врач назначает ингаляции.

Медикаментозное лечение

Лечение лекарственными средствами от кашля пожилым людям подбирается с учетом заболеваний других органов. Используются комбинации, которые будут оказывать нужный эффект, т. к. некоторые группы препаратов могут уменьшить эффект друг друга или исказить его.

Для устранения данного симптома прибегают к различным схемам лечения:

Аллергический: антигистаминные препараты (Супрастин, Лоратадин), бронхолитики (Салбутамол, Фенотерол), при необходимости глюкокортикоидные препараты (Преднизолон, Серетид).
Сердечный. Лечение направлено на уменьшение симптомов со стороны сердечно-сосудистой системы. Если он мучительный, то с целью купирования могут назначаться противокашлевые препараты (Синекод, Либексин).
Кашель при заболеваниях ЖКТ — проводится лечение основного заболевания. Для снижения кислотности желудочного сока применяются антисекреторные (Ранитидин), блокаторы протонной помпы (Омепразол).
Инфекционный. Лечится антибактериальными (Цефтриаксон) или противовирусными препаратами (Ремантадин). Проводится симптоматическое лечение: жаропонижающие (Парацетамол), муколитики (Бромгексин), при обструктивном синдроме — бронхолитики, антигистаминные, глюкокортикоидные.
При патологии эндокринных органов лечение проводится гормональными препаратами — L-тироксин.

При патологии дыхательной системы кашель требует своевременного и комплексного лечения, в противном случае высок риск развития осложнений. В других видах патологических изменений он является симптомом, свидетельствующим об усугублении основного заболевания. Комбинации препаратов и их дозировку может назначать только врач после осмотра и проведенного обследования.

Народные средства при кашле

Лечение направлено на укрепление иммунитета. Эффективно устранить старческий кашель помогут следующие рецепты:

Редька с медом. Тертую редьку смешивают с 15 г меда, дают настояться до выделения сока, отжимают и принимают по 1 ч. л. в день.
Растирания грудной клетки и стоп. Скипидарное и касторовое масло смешивают 1:1, втирают массирующими движениями на ночь.
Отвар из листьев липы. 1 ст. л. сухих листьев смешать с 200 мл кипятка. Настаивают в течение 20-30 мин. Принимают 2-3 раза в сутки.
Смесь мать-и-мачехи и подорожника. Сухие экстракты трав смешивают 1:1 (по 1 ст. л.), заливают 0,5 л. воды, доводят до кипения. Как настоится, принимают 3 раза в день.

Лечить кашель народными средствами стоит после консультации с лечащим врачом.

Профилактика и первая помощь старикам при кашле

Профилактика заключается в соблюдении диеты, отказе от вредных привычек, соблюдении физической активности. Люди престарелого возраста должны проводить дыхательную гимнастику. При наличии какой-либо патологии необходимо принимать лечение, назначенное врачом, периодически посещать медицинскую организацию, за которой пациент закреплен.

Первая помощь при кашле:

Если причиной внезапно начавшегося кашля является отек легких — стоит вызвать бригаду скорой помощи, посадить пациента и не оставлять без присмотра.
При кашле аллергического генеза, то нужно дать антигистаминные препараты.
Если предполагается инфекционная природа развития — начать антибактериальное лечение.

При всех видах кашля у старого человека, когда он связан с першением в горле, рекомендуется полоскание отварами на основе липы или ромашки, прием антигистаминные средств.

Источник

В сьому короткому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: в його реальний повсякденний світ що не день, то частіше починають вторгатися спогади.

Що викликає їх? Довгі роки розлуки з землею батьків, чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю, де б не стояла вона.

А може, те й друге разом і в такій же мірі, як і непереможне бажання, перебираючи дорогоцінні дитячі іграшки, що завжди десь проглядають в наших ділах, усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел. І перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…

До чого ж гарно і весело було в нашому горóді! Ото як вийти з сіней та подивись навколо — геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.

— Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість,— любила проказувати вона.

Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому. Вони лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.

А малини — красної, білої! А вишень, а груш солодких, було. як наїсися,— цілий день живіт як бубон.

І росло ще, пригадую, багато тютюну, в якому ми, маленькі, ходили, мов у лісі, в якому пізнали перші мозолі на дитячих руках.

А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин. Там неслися кури нишком од матері і різне дрібне птаство. Туди ми рідко лазили. Там було темно навіть удень, і ми боялись гадюки. Хто з нас у дитинстві не боявся гадюки, так за все життя й не побачивши її ніде?

Коло хати, що стояла в саду, цвіли квіти, а за хатою, проти сінешніх дверей, коло вишень,— поросла полином стара погребня з одкритою лядою, звідки завжди пахло цвіллю. Там, у льоху, в присмерку плигали жаби. Напевно, там водилися й гадюки.

На погребні любив спати дід.

У нас був дід дуже схожий на бога. Коли я молився богу, я завжди бачив на покуті портрет діда в старих срібнофольгових шатах, а сам дід лежав на печі і тихо кашляв, слухаючи своїх молитов.

У неділю перед богами горіла маленька синенька лампадка, в яку завжди набиралось повно мух. Образ святого Миколая також був схожий на діда, особливо коли дід часом підстригав собі бороду і випивав перед обідом чарку горілки з перцем, і мати не лаялась. Святий Федосій більш скидався на батька. Федосію я не молився, в нього була ще темна борода, а в руці гирлига, одягнена чомусь у білу хустку. А от бог, схожий на діда, той тримав в одній руці круглу сільничку, а трьома пýчками другої неначе збирався взяти зубок часнику

Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. І була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ. Пахнув дід теплою землею і трохи млином. Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденного смислу.

Мати ненавиділа діда і вважала його за чорнокнижника. Ми не вірили матері і захищали діда од її нападів, бо псалтир всередині був не чорний, а білий, а товста шкіряна палітурка — коричнева, як гречаний мед чи стара халява. Зрештою, мати крадькома таки знищила псалтир. Вона спалила його в печі по одному листочку, боячись палити зразу весь, щоб він часом не вибухнув і не розніс печі.

Любив дід гарну бесіду й добре слово. Часом по дорозі на луг, коли хто питав у нього дорогу на Борзну чи на Батурин, він довго стояв посеред шляху і, махаючи пужалном, гукав услід подорожньому:

— Прямо, та й прямо, та й прямо, та й нікуди ж не звертайте!.. Добра людина поїхала, дай їй бог здоров’я,— зітхав він лагідно, коли подорожній нарешті зникав у кущах.

— А хто вона, діду, людина ота? Звідки вона?

— А бог її знає, хіба я знаю… Ну, чого стоїш як укопаний? — звертався дід до коня, сідаючи на воза.— Но, трогай-бо, ну…

Він був наш добрий дух лугу і риби. Гриби й ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею і дубом — з усім живим, що росло і рухалось навколо.

А коли ми ото часом наловимо волоком чи топчійкою риби і принесемо до куреня, він, усміхаючись, докірливо хитав головою і промовляв з почуттям тонкого жалю і примиренності з бігом часу:

— А-а, хіба це риба! Казна-що, не риба. От колись була риба, щоб ви знали. Ото з покійним Назаром, хай царствує, як підемо було…

Тут дід заводив нас у такі казкові нетрі старовини, що ми переставали дихати і бити комарів на жижках і на шиї, і тоді вже комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись, і вже давно вечір надходив, і великі соми вже скидались у Десні між зірками, а ми все слухали, розкривши широко очі, поки не повергались в сон у запашному сіні під дубами над зачарованою річкою Десною.

Найкращою рибою дід вважав линину. Він не ловив линів у озерах ні волоком, ні топчійкою, а якось неначе брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник. Вони ніби самі пливли до його рук. Казали, він знав таке слово.

Влітку дід частенько лежав на погребні ближче до сонця, особливо в полудень, коли сонце припікало так, що всі ми, й наш кіт, і собака, і кури ховалися під любисток, порічки чи в тютюн. Тоді йому була найбільша втіха…

Більш за все на світі любив дід сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок. Так під сонцем на погребні, коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час.

Дід любив кашляти. Кашляв він часом так довго й гучно, що скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити. Його кашель чув увесь куток. Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду.

Часом, коли сонце добре припече, він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани, де була та грижа, і закарлючуючи догори ноги, зовсім як маленький.

Тоді Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався спросоння, тікав у любисток і з переляку гавкав уже звідти на діда.

— Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав,— жалівся дід.

— Гав-гав!

— Та щоб бодай тобі кістка в горло! Кахи-ках!..

Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині.

Кашель клекотів у нього в грудях, як лава у вулкані, довго і грізно, і дуже нескоро після найвищих нот; коли дід був уже весь синій, як квітка крученого панича, вулкан починав діяти, і тоді ми тікали хто куди, а вслід нам довго ще неслися дідові громи і блаженне кректіння.

Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн. Тютюн був високий і густий-прегустий. Він саме цвів великими золотими гронами, як у попа на ризах, а над ризами носилися бджоли — видимо-невидимо. Велике тютюнове листя зразу обплутало мене. Я упав в зелену гущавину й поліз попід листям просто до огірків.

В огірках теж були бджоли. Вони порались коло цвіту і так прудко літали до соняшника, до маку — й додому, і так їм було ніколи, що, скільки я не намагавсь, як не дражнив їх, так ні одна чомусь мене й не вкусила. А бджоляче жало хоч і болить, зате вже коли почнеш плакати, дід уже чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикладати до болючого місця. Тоді біль швидко проходив, а за копійку можна було купити у Масія аж чотири цукерки і вже смакувати до самого вечора.

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву. Більш за все чомусь любив я моркву. Вона росла в нас рівними кучерявими рядочками скрізь поміж огірків. Я оглянувся, чи не дивиться хто. Ніхто не дививсь. Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й соняшники. Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немовби все заснуло. Одні тільки бджоли гудуть та десь з-за тютюну, від погребні, доносивсь дідів рик. Тут ми з Піратом і кинулись до моркви. Вириваю одну — мала. Гичка велика, а сама морквина дрібненька, біла і зовсім не солодка. Я за другу — ще тонша. Третю — тонка. А моркви захотілось, аж тремчу весь! Перебрав я цілий ряд, та так і не знайшов ні одної. Оглянувсь — що робить? Тоді я посадив усю моркву назад: хай, думаю, доростає,—а сам подався далі шукати смачного.

Довго щось ходив я по городу. Після моркви висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових, що росли попід тином, пробував зелені калачики і білий, ще в молоці, мак, покуштував вишневого клею з вишень, понадкушував на яблуні з десяток зелених кислих яблук і хотів уже йти до хати. Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати. Я — бігом. А вона — зирк та за мною. А я тоді — куди його тікать? — повалив соняшника одного, другого:

— Куди ти, бодай тобі ноги повсихали!

Я в тютюн. “Побіжу,— думаю,— в малину, та рачки попід тютюном”. Пірат за мною.

— Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до хторого пришествія! Щоб ти зів’яв був, невігласе, як ота морковочка зів’яла від твоїх каторжних рук!

Не вдаючись глибоко в історичний аналіз деяких культурних пережитків, слід сказати, що у нас на Вкраїні прості люди в бога не дуже вірили. Персонально вірили більш у матір божу і святих — Миколая-угодника, Петра, Іллю, Пантелеймона. Вірили також в нечисту силу. Самого ж бога не те щоб не визнавали, а просто з делікатності не наважувались утруждати безпосередньо. Прості люди хорошого виховання, до яких належала і наша сім’я, повсякденні свої інтереси вважали по скромності не достойними божественного втручання.

Тому з молитвами звертались до дрібніших інстанцій, до того ж Миколая, Петра та інших. У жінок була своя стежка: вони довіряли свої скарги матері божій, а та вже передавала сину чи святому духу — голубу.

Вірили в свята. Пригадую, баба часто казала мені: “А щоб тебе побило святе різдво”,—або: “Побий його свята паска”.

Отже, кинувшись через тютюн у сад, прабаба бухнулась з розгону на коліна.

Источник