Диференційна діагностика кашлю у дітей
1. СРС на тему «Дифференциальная диагностика кашля у детей»
Казахский Национальный Медицинский Университет имени Асфендиярова С.Д.
СРС
на тему
«Дифференциальная диагностика кашля у детей»
Факультет: Общая медицина
Группа: 57-2
Студент: Есетова Г.А.
Преподаватель:
Алматы-2015
2. План:
1.
2.
3.
4.
5.
7.
8.
Введение;
Определение;
Этиология;
Патогенез;
Виды кашля;
Заключение;
Литература.
План:
3. Введение
• Кашель – это хорошо всем известный, но
весьма сложный по своему механизму
рефлекс, направленный на восстановление
проходимости дыхательных путей.
4. Этиология
Причин возникновения кашля у детей довольно много:
· Инфекционно-воспалительный процесс в верхних отделах дыхательных путей
(острые респираторные вирусные инфекции, ангины, фарингиты, синуситы,
обострение тонзиллита, ларингиты).
· Инфекционно-воспалительный процесс в нижних отделах дыхательных путей
(ларинготрахеиты, трахеиты, бронхиты, пневмонии).
· Ирритативное воспаление слизистых респираторного тракта.
· Аллергическое воспаление слизистых респираторного тракта.
· Бронхоспазм.
· Обструкция дыхательных путей вязким бронхиальным секретом,
аспирированными инородными телами, жидкостями, эндогенными и
экзогенными образованиями и т.д.
· Отек легочной паренхимы.
· Другие факторы.
5. Физиология
• Кашлевой акт состоит из трех отдельных фаз, для совершения которых
требуются определенные механические возможности легких и грудной
клетки.
• В первой фазе, фазе вдоха, раздражение нервных окончаний вызывает
глубокий вдох и механическое увеличение объема легких.
• Во второй, очень короткой фазе развивается напряжение выдыхательных
мышц при закрытой голосовой щели. Это фаза компрессии.
• Третья фаза называется фазой изгнания. Как только внутригрудное
давление достигает наибольшей высоты, голосовая щель несколько
приоткрывается. С началом выдоха воздухоносные пути вследствие
сокращения мышц бронхов сужаются. Перепончатый отдел бронхов и
трахеи инвагинируется в их просвет. Воздух из дыхательных путей с
силой устремляется наружу. Внутрибрюшное давление при этом больше
внутригрудного и диафрагма резко поднимается вверх. Благодаря
сужению бронхов скорость воздушной струи очень высока. Воздушная
струя увлекает инородные тела, слизь, гной из разветвлений
воздухоносных путей и переносит их в межчерпаловидное пространство
гортани, в ротовую полость и наружу.
6. Сухой (непродуктивный) кашель
• не ведет к отхождению мокроты и субъективно ощущается как
навязчивый. Возникает он в начале воспаления слизистых,
когда еще нет мокроты, а также при фибринозных наложениях в
трахее и бронхах. Кашель при вирусных фарингитах возникает
при поражении только самых верхних отделов дыхательных
путей – глотки, при этом очень характерно наличие
назойливого частого сухого кашля, сопровождающегося
чиханием. Никакой функциональной нагрузки этот кашель не
несет и очень изматывает пациента .
7. “Лающий” кашель
• с металлическим обертоном (оттенком) возникает при ларингите и
трахеите и связан с изменениями голосовых связок. Такой тип также
характерен для психогенного кашля. Особого внимания он требует при так
называемом «ложном крупе». “Ложный круп” или стенозирующий
ларинготрахеит – сопровождается сужением (стенозом) верхнего отдела
дыхательных путей. Суть заболевания состоит в отеке подсвязочного
пространства и уменьшения просвета для прохождения воздуха. К этому
обычно присоединяется отек слизистой гортани и очень вязкая мокрота.
Состояния эти могут возникать от двух главных причин – острой
респираторной инфекции и аллергии. Для вирусного крупа характерно
постепенное нарастание клинических явлений, предшествующая
температура, нарастание кашля. Аллергический ларинготрахеит возникает
внезапно, с большим отеком и вследствие этого резким сужением гортани,
зато так же быстро и проходит при правильно оказанной помощи.
8. Влажный кашель
возникает при образовании мокроты, с отхождением которой он прекращается,
возникая вновь при ее накоплении. Он обычно наблюдается при бронхитах
(сменяет сухой кашель), при пневмонии. Влажный кашель также может быть
мучительным при вязкой мокроте (муковисцидоз), именно в этих случаях
используют муколитики и отхаркивающие средства. Более «глубокий» на слух
кашель типичен для бронхоэктазов. Поверхностный кашель возникает при
скоплении мокроты в трахее и гортани . Воздействие любого повреждающего
фактора (как инфекционного, так и неинфекционного) на слизистые оболочки
дыхательных путей вызывает реакцию острого воспаления, для которой
характерно значительное увеличение количества и площади распространенности
бокаловидных клеток, выделяющих слизистый секрет.
9. Коклюшеподобный (судорожный) кашель
• столь же навязчив, как истинный коклюшный, но не
сопровождается репризами (повторами). Приступ судорожного
кашля может возникать при сдавлении трахеи увеличенными
лимфатическими узлами, опухолью. Внезапный судорожный
кашель и цианоз появляются у ребенка при попадании
инородного тела в гортань. Следует помнить, что окончание
приступа не всегда связано с выкашливанием инородного тела.
Если какой-либо предмет попадает в мелкий бронх, кашель
может прекратиться и повториться вновь при его перемещении в
крупный бронх или трахею. Подозрение на инородное тело в
трахеобронхиальном дереве должно возникать в том случае,
если приступ кашля появляется внезапно, во время игры
ребенка с мелкими предметами или в процессе еды . Помимо
указанного, судорожный кашель возникает при муковисцидозе,
ларинготрахеите, а также при атипичных пневмониях
10. Коклюш
• При этой детской инфекции кашель возникает из-за того, что
возбудитель коклюша раздражает непосредственно кашлевой центр.
Он размножается в тканях нервной системы. Больной коклюшем
может закашлять от всего – от громкого звука, яркого света,
беспокойства. Кашель при коклюше очень характерный – он
начинается с громкого свистящего вдоха, длится приступообразно
несколько минут, ребенок просто «заходится» кашлем. Он часто при
этом высовывает язык так, что возникают надрывы его уздечки. При
коклюшном кашле от сильного напряжения могут происходить
кровоизлияния в склеры глаз и кожу грудной клетки. У маленьких
детей приступы коклюшного кашля (репризы) могут сопровождаться
остановкой дыхания. Коклюшный кашель отличается от влажного
отсутствием облегчения после нескольких кашлевых толчков;
кашлевые толчки следуют один за другим, доводя ребенка до
изнеможения и заканчиваясь типичными репризами – звуковым
феноменом, связанным с поступлением воздуха на вдохе через
спазмированную голосовую щель. Нередко приступ кашля
заканчивается рвотой. Для диагностики кашель вызывают давлением
пальцами на трахею или шпателем на корень языка
11. Кашель стокато (отрывистый)
• характерен для респираторного хламидиоза у
детей
первых
месяцев
жизни: сухой,
отрывистый, звонкий, следует приступами, но
без реприз. Проходит при правильном
этиотропном лечении основного процесса
12. Спастический кашель
• возникает на фоне бронхиальной обструкции, он мало
продуктивен, навязчив, часто имеет в конце свистящий
обертон. Противокашлевые средства в данном случае
бесполезны, необходимо использовать спазмолитики. Кашель
при обструктивном бронхите, так же как и при бронхиальной
астме – часто возникает вместе с одышкой. Суть этого
состояния – образование в бронхах очень вязкой мокроты и
затрудненное ее откашливание. Бронхи спазмируются вокруг
этой вязкой мокроты, при этом особенно страдает выдох. В
отличие от “ложного крупа”, где затруднен и удлинен вдох,
здесь именно выдох становится особенно трудным. Если
состояние не улучшается, нарастает одышка – нельзя медлить
с вызовом к ребенку скорой помощи
13. Битональный кашель –
• глубокий кашель с двойным звуком: высоким
свистящим тоном и более низким сиплым
тоном во время кашлевого толчка. Возникает
при
туберкулезных
грануляциях
из
лимфобронхиального свища, иногда при
инородных телах крупных бронхов. Является
показанием для бронхоскопии.
14. Кашель при глубоком вдохе
• возникает при раздражении плевры и
сопровождается болью; в тяжелых случаях
показаны обезболивающие средства. Такой же
кашель возникает при повышении ригидности
легких (аллергический альвеолит), а также
бронхиальной гиперреактивности (приступ
бронхиальной астмы).
15. Кашель при приеме пищи
• возникает
при
дисфагии,
желудочнопищеводном
рефлюксе
или
бронхопищеводном свище; в последнем случае он
сопровождается обильной пенистой мокротой.
Показано рентгенконтрастное исследование
пищевода.
16. Ночной кашель
• при ОРЗ возникает у детей с синуситом или
аденоидитом вследствие попадания слизи в гортань и
подсыхания слизистой оболочки при дыхании ртом.
Ночной кашель следует дифференцировать с кашлем
при эзофагеально-гастральной рефлюксной болезни
(наличии
гастроэзофагеального
рефлюкса)
вследствие попадания желудочного содержимого в
гортань. При наличии ГЭР у грудных детей обычно
находят мокрую подушку с кислым запахом. Ночной
кашель характерен для бронхиальной астмы (или как
ее эквивалент), он возникает обычно в ранние
утренние часы вследствие усиления бронхоспазма;
нередко указывает на аллергию к эпидермальным
аллергенам (перу подушки)
17. Утренний кашель
• наблюдается у детей довольно часто. Это
объясняется тем, что во время сна снижается
чувствительность кашлевого центра и в бронхах
скапливается определенное количество мокроты,
которую утром, просыпаясь, выделяет больной.
Приступ кашля по утрам с последующим
отделением мокроты наблюдается также при
гайморите. Это обусловлено тем, что только в
горизонтальном
положении
происходит
попадание экссудата из околоносовой пазухи в
нижерасположенные дыхательные пути, что и
ведет к появлению кашля
18.
• Кашель при физической нагрузке – признак
гиперреактивности бронхов, наблюдается у
значительной части больных бронхиальной
астмой; он встречается также и у детей,
страдающих врожденными пороками сердца.
• Кашель с синкопами – кратковременная потеря
сознания при приступах кашля из-за снижения
венозного притока и уменьшения сердечного
выброса.
19. Психогенный (привычный) кашель
• возникает обычно как реакция на стрессовые ситуации в
семье и школе, становясь затем привычным (по механизму
условного рефлекса). У части детей психогенный кашель
имеет характер тика. Особенности психогенного кашля:
регулярность, высокая частота (несколько раз в минуту),
металлический оттенок, появление только в дневное время и
исчезновение во сне. Как правило, он возникает у детей с
рецидивирующим
кашлем
различной
природы
(рецидивирующий
бронхит,
хронический
аденоидит,
хронический фарингит и др.) при условии, что период кашля
затягивается слишком долго. Маленькие дети нередко
кашляют во время стресса дома, добиваясь своих целей..
Дети с привычным кашлем требуют углубленного
обследования для исключения органической патологии
(папилломатоз гортани, инородное тело бронха, легочный
процесс)
20.
• В зависимости от длительности, выделяют
несколько категорий кашля: а) острый кашель,
продолжительность которого менее трех недель, б)
затяжной (более 3 недель) и в)хронический кашель
— продолжительностью более трех месяцев и более.
Острый кашель чаще связан с острой респираторной
патологией, а хронический — с возможным
сочетанием нескольких болезней. В 2000 г. Richard
S.
Irvin
дополнил
классификацию
продолжительности кашля и ввел понятие
подострого кашля, длящегося более трех недель, но
менее восьми недель, хронический же кашель,
согласно его классификации, длится более восьми
недель.
21. Затяжной кашель
• (более 2-3 недель) после острых респираторных заболеваний
(ОРЗ) наблюдается достаточно часто (более 50% детей с
аденовирусной инфекцией кашляют дольше 20 дней). Он
связан не столько с затихающим воспалительным процессом,
сколько с постинфекционной гиперчувствительностью
кашлевых рецепторов. Характерно, что у грудных детей после
перенесенного
обструктивного
бронхита
сохранение
гиперсекреции слизи обусловливает влажный кашель
продолжительностью до 4 недель. В практической работе
педиатра дети с длительным, затяжным кашлем представляют
собой достаточно сложную проблему. Если ребенок длительно
кашляет, его необходимо дополнительно обследовать –
проконсультировать
у
врача-оториноларинголога,
пульмонолога, фтизиатра, проверить реакцию Манту.
Необходимо провести продолжительную термометрию (не
менее 7 дней), сделать клинический анализ крови.
22. Заключение
23. Литература
1. Белопольский Ю.А., Оленич В.Б. Педиатрия: Новейший справочник.- М., 2005
2. Василевский И.В. Дифференцированный подход к лечению кашля у детей //
Медицинские знания, 2003.- № 6.- С. 13 – 16
3. Бовбель И.Э., Малюгин В.Ю. Профилактика и лечение острых респиратор- ных
инфекций у детей в амбулаторных условиях: Учебно-метод.пособие.- Минск,
2005.- 40 с
4. Зернов Н.Г., Тарасов О.Ф. Семиотика детских болезней: Руководство для
врачей.- Л., 1984.- 360 с
Источник
Відповідно до рекомендацій Європейського респіраторного товариства (ERS) і Американської колегії торакальних лікарів (ACCP) під хронічним кашлем у дорослих пацієнтів слід розуміти кашель тривалістю більше 8 тижнів, кашель загальною тривалістю менше 3 тижнів прийнято називати гострим, а тривалістю від 3 до 8 тижнів – підгострим [3, 4]. До теперішнього часу єдиного підходу до визначення хронічного кашлю у дітей немає. У рекомендаціях ACCP, Австралії, Нової Зеландії, Фінляндії та багатьох публікаціях на цю тему для дітей прийнятий менший поріг тривалості для хронічного кашлю – 4 тижні. Причому якщо в рекомендаціях Європейського респіраторного товариства (ERS) немає окремої вказівки на відмінності в часовому інтервалі для хронічного кашлю для дітей і дорослих, то в рекомендаціях ACCP вказаний поріг (> 4 тижнів) пропонується використовувати у дітей до 14 років включно [3], а підлітків старше 14 років слід лікувати за «дорослим» протоколом.
Опубліковані в 2008 р. рекомендації Британського торакального товариства (British Thoracic Society, BTS) цілком присвячені проблемі кашлю у дітей та підлітків [1] і, на думку багатьох експертів, є найбільш прийнятними для використання в реальній клінічній практиці; також на цих рекомендаціях грунтується український протокол з ведення кашлю у дітей віком від 6 років, затверджений МОЗ в 2015 р.
В рекомендаціях BTS використовуються дефініції, прийняті для дорослих пацієнтів, тобто кашель у дітей слід вважати хронічним при його тривалості більше 8 тижнів. Крім того, автори виділяють «пролонгований гострий кашель» (підгострий) з тривалістю від 3 до 8 тижнів, який часто зникає спонтанно, однак вимагає окремого діагностичного підходу, особливо якщо є додаткові тривожні симптоми або кашель прогресує.
Окремий пункт рекомендацій BTS присвячений визначенню того, чи є кашель вологим і продуктивним або сухим. Зазначається, що це має велику цінність для правильної постановки діагнозу. Точним критерієм для визначення того, вологий кашель чи сухий, є дані бронхоскопії щодо кількості мокротиння при відкашлюванні. Кашель, який на звук характеризується як вологий (продуктивний), означає або збільшення секреції слизу в дихальних шляхах, або порушення механізмів його кліренсу. Часто буває важко визначити, чи є кашель продуктивним у дітей молодшого віку, оскільки більшість з них, особливо молодше 5 років, не відхаркують мокротиння, а ковтають його (це часто супроводжується блюванням, і в блювотних масах можна оцінити колір і кількість мокротиння). За наявності сухого кашлю можна припустити вплив алергену (якщо дитина є алергіком), вірусну інфекцію, туберкульоз або вдихання подразнювальних речовин.
До лікування гострого і хронічного кашлю
Автори підкреслюють, що за наявності гострого кашлю антибіотики, як правило, не ефективні та не повинні призначатись для лікування гострого кашлю, викликаного звичайною застудою. Лікуючи гострий кашель при таких захворюваннях, як позалікарняна пневмонія, круп, бронхіоліт і астма, слід дотримуватися чинних рекомендацій, розроблених на основі даних доказової медицини. При коклюші слід призначати ранню терапію макролідними антибіотиками. При кашлі алергічної етіології у дітей в сезон пилкування доцільним є застосування антигістамінних препаратів та інтраназальних кортикостероїдів.
При лікуванні дітей із хронічним кашлем (тривалість >8 тиж) рекомендовано насамперед припинити вплив аероіритантів (тютюнового диму та ін.). Нещодавно було проведено дослідження впливу різних факторів на розвиток кашлю в дітей перших 8 років життя [6]. Отримані результати показали, що в дітей, які дихають повітрям, значно забрудненим вихлопними газами, ризик розвитку рецидивуючого сухого нічного кашлю зростає на 45%. Ведення дітей із хронічним кашлем передбачає, передусім, встановлення точного діагнозу, а потім – специфічне лікування цього стану. Перш ніж у дитини буде встановлено діагноз «затяжний бронхіт бактеріальної природи», слід виключити наявність інших станів, що спричинюють кашель, і провести бактеріологічне дослідження мокротиння.
Екcперти BTS вважають, що за наявності неспецифічного ізольованого кашлю в дітей, які не мають ознак інших захворювань, перш за все необхідно встановити часовий ліміт (6-8 тиж) для плану лікування і провести вичерпний аналіз отриманого результату, аби переконатися, що кашель припинився і не розвинулося жодних специфічних ознак. Вважається, що у таких дітей проведення пробних курсів протиастматичної, протиалергійної терапії та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби не є корисним, і зазвичай вони не призначаються. Якщо проведення пробної протиастматичної терапії дало змогу встановити, що причиною кашлю є саме бронхіальна астма, слід провести ефективне лікування й чітко зафіксувати його результати.
При встановленні діагнозу психогенного кашлю лікар у першу чергу повинен упевнитися, що кашель не викликаний органічними причинами. При лікуванні такого кашлю можуть бути ефективними психотерапія та модифікація поведінкового режиму.
Якщо діагноз встановлено, терапія кашлю має носити симптоматичний характер. Насамперед рекомендовані такі заходи:
- дитина повинна перебувати в комфортному середовищі (20-22 °С, достатньо вологе повітря);
- в оточенні дитини не повинно бути подразнюючих різких запахів, диму тощо;
- показаний ліжковий режим;
- доречним може бути зігріваючий компрес на ділянку грудної клітки, після якого дитину слід тепло вдягнути;
- як відволікаючий засіб можна використовувати гарячі ванни для ніг;
- бажане періодичне вдихання теплого вологого повітря;
- рекомендоване пиття у великій кількості;
- дієта повинна включати рідкі каші, картопляне пюре з великою кількістю молока; слід виключити прянощі.
За потреби призначення засобів для лікування кашлю у дітей застосовують ненаркотичні препарати. Популярність рослинних засобів, таких як сироп кореня солодки, зумовлена їх універсальністю (заспокоюють як сухий, так і вологий кашель) та безпечністю (прийом у призначених дозах зазвичай не викликає побічних реакцій). Вони розріджують мокротиння, сприяють зменшенню запалення слизових оболонок дихальних шляхів і подразнювальної дії на бронхи.
Рекомендації CFPC
Веденню гострого кашлю у дітей присв’ячені рекомендації Колегії сімейних лікарів Канади (College of Family Physicians of Canada, CFPC) [5]. Експерти CFPC зазначають, що кашель є найбільш частою проблемою, з якою стикаються сімейні лікарі. Більшість випадків кашлю обумовлені вірусною інфекцією, другою за поширеністю причиною є бронхіальна астма (рис.).
Причини гострого кашлю у дітей в типовій загальній практиці
У 12% дітей з гострим кашлем розвиваються ускладнення, хоча останні, як правило, є легкими і добре піддаються терапії. Найчастішими ускладненнями є середній отит, висипання, діарея і блювання; лише в 5% випадків спостерігається прогресування до бронхіту або пневмонії. За одночасної наявності лихоманки і симптомів з боку грудної клітки вірогідність ускладнень збільшується до 40%.
У 50% дітей гострий кашель триває менше 10 днів, і лише у 10% він зберігається більше 25 днів.
Стосовно лікування в рекомендаціях CFPC наголошується, що антибіотики не діють на вірусні інфекції і можуть викликати побічні реакції, тяжчі за самий кашель. Це потрібно пояснювати батькам дитини, більшість з яких очікують на призначення протимікробних засобів. З іншого боку, експерти CFPC не заперечують проти використання природних засобів для лікування кашлю. Крім того, батькам необхідно роз’яcнювати негативний вплив на дитину пасивного куріння, яке може викликати або посилювати кашель.
Рекомендації CICADA
CICADA (Cough in Children and Adults: Diagnosis and Assessment) – клінічні настанови для оцінки і лікування персистуючого кашлю у дітей і дорослих [2]. Документ розроблено комітетом експертів різних галузей медицини згідно з професійними потребами практикуючих фахівців. Слід зазначити, що керівництво CICADA стосується затяжного і хронічного кашлю і не дає рекомендацій щодо терапії гострого кашлю.
За визначенням CICADA, кашель – це рефлекторний акт з елементами довільного контролю. Кашльовий рефлекс є частиною соматосенсорної системи, включає вісцеральне відчуття, рефлекторну рухову реакцію і пов’язану з нею поведінкову реакцію. Клінічна оцінка кашлю базується на встановленні тривалості симптому, етіологічного фактора, а також відповіді (або її відсутності) на терапію.
Цілі початкової оцінки затяжного або хронічного кашлю – охарактеризувати стан пацієнта на підставі анамнезу хвороби; виявити тривожні симптоми, які можуть вказувати на існуюче серйозне захворювання; визначити специфічне захворювання, яке викликало хронічний кашель (у такому разі кашель називають специфічним).
Симптоми, які можуть вказувати на серйозне захворювання при хронічному кашлі у дітей:
- виражена задишка, особливо в спокої і вночі;
- повторні епізоди хронічного вологого, продуктивного кашлю;
- системні симптоми: підвищення температури тіла, зниження маси тіла, затримка росту;
- труднощі при прийомі їжі (поперхування, блювання);
- рекурентна пневмонія;
- стридор або інші респіраторні шуми;
- відхилення від норми при фізикальному обстеженні легенів;
- відхилення від норми на рентгенограмі ОГП.
Клінічні стани, які необхідно виключити у дітей:
- вроджені вади розвитку дихальних шляхів;
- вдихання чужорідного тіла;
- захворювання легеневої паренхіми: хронічна обструктивна хвороба легенів, інтерстиційний фіброз легенів, бронхоектатична хвороба, саркоїдоз, хронічний пневмоторакс;
- інфекційні захворювання: туберкульоз, абсцес легенів, коклюш.
Рекомендації з лікування хронічного кашлю у дітей наведені в таблиці.
Таблиця. Рекомендації з лікування хронічного кашлю у дітей
Синдром | Рекомендації з лікування | Сила рекомендації |
Усі види кашлю | Батькам – припинити куріння | Сильна |
Кашель і алергічний риніт | Згідно з існуючими рекомендаціями з лікування риніту, включаючи топічні назальні кортикостероїди, антигістамінні препарати, терапію алергенами | Слабка |
Кашель і синдром обструктивного апное уві сні | Тонзилектомія і аденоїдектомія | Слабка |
Кашель і бронхіальна астма | Згідно з існуючими рекомендаціями з лікування БА, включаючи навчання, самодопомогу, інгаляційні бронходилататори, інгаляційні кортикостероїди | Сильна |
Кашель і затяжний бронхіт бактеріальної етіології | Антибіотикотерапія | Сильна |
Кашель і ГЕРХ | Емпірична терапія інгібітором протонної помпи у високій дозі (наприклад, стандартна доза двічі на день протягом 8-12 тижнів), якщо є обгрунтована підозра на те, що ГЕРХ викликає кашель | Недостатньо доказів |
Лапароскопічна фундоплікація для лікування хронічного кашлю | Сильна рекомендація проти хірургічного лікування | |
Неспецифічний і рефрактерний кашель | Зменшити тривожність дитини і батьків | Сильна |
Усунути будь-які фактори, які загострюють кашель | Слабка | |
Мінімізувати прийом лікарських засобів, крім таких, що зменшують роздратування, таких як мед (якщо немає протипоказань) | Сильна | |
Спостереження, вичікувальна тактика, повторний огляд | Сильна | |
Емпірична терапія інгаляційними кортикостероїдами | Недостатньо доказів | |
Емпірична терапія інгібіторами протонної помпи | ||
Застосування логопедичних технік, що зменшують змикання голосової щілини на вдиху | ||
Використання протикашльових препаратів, що містять наркотичні засоби | Сильна рекомендація проти використання |
Підсумовуючи сучасні міжнародні рекомендації з лікування кашлю у дітей, необхідно підкреслити, що першочерговим завданням лікаря є визначення причини кашлю і виключення тяжких захворювань, які можуть викликати кашель. Більшість випадків гострого кашлю пов’язані з респіраторними інфекціями верхніх дихальних шляхів і потребують лише підтримувальних заходів. Не слід призначати препарати, що пригнічують кашльовий рефлекс, антигістамінні засоби та деконгестанти, оскільки за ефективністю при гострому кашлі вони не відрізняються від плацебо і можуть призводити до побічних ефектів. Специфічні причини кашлю (бронхіальна астма, круп, пневмонія і т.д.) необхідно лікувати згідно з відповідними керівництвами.
Література
1. Shields M.D., Bush A., Everard M.L. et al. BTS guidelines: Recommendations for the assessment and management of cough in children. Thorax. 2008 Apr; 63 Suppl 3:iii1-iii15. Epub 2007 Sep 28.
2. Gibson P.G., Chang A.B., Glasgow N.J. et al. CICADA: Cough in Children and Adults: Diagnosis and Assessment. Australian cough guidelines summary statement. Med J Aust. 2010 Mar 1; 192(5): 265-71.
3. Chang A.B., Glomb W.B. Guidelines for evaluating chronic cough in pediatrics: ACCP evidence-based clinical practice guidelines. Chest 2006; 129 (1 Suppl.): 260S-83S.
4. Morice A.H., Fontana G.A., Sovijarvi A.R. et al. The diagnosis and management of chronic cough. Eur Respir J 2004; 24 (3): 481-92.
5. Worrall G. Acute cough in children. Can Fam Physician. 2011 Mar; 57(3): 315-318.
6. Sucharew H., Ryan P.H., Bernstein D., Succop P., Khurana Hershey G.K., Lockey J. et al. 2010. Exposure to traffic exhaust and night cough during early childhood: the CCAAPS birth cohort. Pediatr Allergy Immunol 21: 253-259.
Источник